Растворцев про Вінницькі шрифти
Привіт! Днями Вінницька міськрада оприлюднила бренд міста. Розробляла айдентику компанія Федорів, а я на їх замовлення робив шрифти.
Проект оказавсь примітним, цікавéньким, так шо вирішив розказати, що да як. Писати много буков у фб трохи незручно — так отето як порядочний зарегавсь на Медіумі і пишу еті строкі. Текст спеціалізований, але, маю надію, знайде свого читача.
Власне, для Вінниці я зробив шрифтову пару карбований – некарбований (Vinnytsia Serif та Sans), тому розкажу за свій шмат.
Починали шрифт з напису Вінниця. Ну, логічно: напис назви міста— тут річ найвідповідальніша, і танцювати варто звідсіля.
За попередніми прикидками макету, шрифт мав бути середньої насиченості (жирності).
Стереотипні локально-українські асиметричні карби (1–2), я так зрозумів, звужували галявину комунікації і врешті прийшли до більш «прозахідного» варіанту — шрифту з ледь помітними карбами чи то пак, потовщеннями на кінцях штрихів (3).
Такі недо-карби відомі з давніх давен і, можна сказати, добавляють літерам урочистості, витонченості і історизму.
Також такі потовщення основних штрихів на кінцях (вертикальних палок) можна знайти і в кириличній традиції, і в українських класиків.
Лого затвердили. Рухаємось далі.
Вирішили, що для ідентифікації міста, потрібен карбований і некарбований. А некарбований — у двох накресленнях: звичайному (Regular) і жирному (Bold). Ну, так щоб і заголовок, і підзаголовок і основний текст можна було набрать — по красоті. Карбований можна кучерявий, а некарбований мав працювати і в дрібних кеглях, тому без ізлішеств.
Не суперсім’я Гардіан, конешно, але хоть якийсь мені розвиток: давно облизувавсь зробить системне рішення sans−serif, та все руки не доходили. А тут — і карти в руки.
Як казали греки в XXI вєкє, композиція будується на: контрасті, нюансі і подобі. Типографійний контраст нам би давав ще один шрифт — Display, а Sans і Serif мали звучати в унісон (схоже, але з нюансами).
(Цією картинкою я трохи забігаю наперед, але шоб було зрозуміла модель майбутнього результату.)
Передививсь прислані референси-мудборди хлопців з Федоріва, помоніторив тренди шрифтобудування. Натхнувсь. Взяв зошит, трохи поупражнявсь. Йти по накаканому путі, копіюючи існуючі прототипи, некомільфошно, так шо старавсь йти небитим шляхом, пропускати через себе. Звісно, всьо уже было — це понятно.
Без старого нема нового. Щоб зробити нове — треба старе з’днати в новій послідовності. З такими переконаннями я сів за роботу, пробуючи схрестити бульдога з носорогом. Хотя, мабіть, це громко сказано. Скажем тихіше: бульдога з хортом. Даже так: бульдога і хортúнею (щоб зберегти фемінітивну повістку дня). Чи хортúцею?
Оцих друзєй, коротше:
В результаті генної інженерії шрифти унаслідували від мами граціозність, вишуканість, виразні форми, а від тата велику голову, широку кость і крепке стояння на ногах. Неправильний прикус— тоже папин.
Звучанню в унісон, по ідеї, мав сприяти спільний кістяк. Ну, і однакові висоти виносних та ріст рядкових. Що я і застосував:
Ознакою характеристики шрифта є пропорції — співвідношення ширини й висоти букви, висота талії (середньої лінії).
Як визначили ті ж давні греки (започатківці загальноєвропейської культури ж), букви складаються з трьох базових елементів: круг, квадрат, трикутник. В вінницьких шрифтах я намагавсь якнайближче наблизитись до геометрично правильних фігур, мінімально корегуючі оптику. Тому шрифти мають дещо широкі пропорції в порвінянні з середньою температурою по лікарні. О — круг-круг, H — майже квадрат, А — близька до рівностороннього трикутника, ну і так далі.
А от де талію будем дєлать — тут я прислухавсь уже не до греків, а до варягів конструктивізму. Долой золотоє січеніє, дайош тупо поровну! Баухауз-Юголеф! Коротше, середня лінія в Вінницьких шрифтах знаходиться на геометричній середині, а не на оптичній, як це часто буває. Але не завжди):
Так, вінницькі шрифти мають трохи широченькі пропорції, а із-за висоти талії букви — масивний верх. Но под’опитні бульдохорти пам’ятають, хто батон в будку крошить:
Щоб рисунок набору кирилицею і латинкою були більш схожі, я використав нетипові, але спільні рішення елементів: Y повторює У, к ж мають щогли, t f — довгі горизонталі (як у т). Але нетипові в кучерявому Serif — в основному сеті, а в попроще-Sans — як альтернейти.
Кстаті, не така це вже й отсєбятіна, якщо понишпорить в архівах.
От пожалуста: щогласті:
Зубасті:
Ви ж в курсі, що Запорізькі козаки — вони добрі люди. Під Зборовом в 1649-му дали люлєй коронним військам, заключили мир, оформили пансіон. А потім ще й під Вінницею добавили. Гріх не згадать звитяжні часи.
Звитяжні:
Обернеться, поцілує — Зззлипаються губи)
А в Галицько-Волинській державі, оказується, писали латиною. Ніколи раніше не приходило в голову. Так би й жив неуком, якби не цей проект).
Конструкції f r несуть відбиток середньовічних готичних шрифтів, ровесників Вінниці, та старих гротесків епохи розквіту залізниць та цукрозаводчиків.
Готичні:
Хууух. Заморивсь уже, чесно кажучи, скани шукать. Шось я піддивлявся у минулих майстрів, шось у сучасних, шось малював по пам’яті чи «з голови».
Недавно сплив у профільній спільноті термін «растворцевська у». Зараз уже й не згадаю, звідкіля вона (у-хромосома) така взялась. Ну, хай і так: нада ж уже і в аннали щемиться))
А всі бульдохорти врешті получились такі:
В шрифтах — джентльменський набір цифр (маюскульні, мінускульні, табульовані), альтернативні знаки, лігатури, чутлива до регістру пунктуація, навігаційні стрілочки, нове лого Вінниці. Можна набирати тексти європейськими мовами на базі латинки та українською, білоруською, російською.
А ще — думки спеціально обучених людей (дуже дякую їм):
К О М Е Н Т А Р І
Ігор Дудник, історик мистецтва, дослідник теорії та історії шрифтової графіки
«В сучасному графічному дизайні, практично у будь якій-роботі, прийнято вживати два, найпоширеніші, типи шрифтів: карбовані (серифові) та некарбовані (безсерифові). Першими зручно набирати великі масиви тексту, другі ж вживаються, переважно, для акциденції. Перші мають півтисятолітню історію, другі з’явилися якихось сто років тому, але в сучасних шрифтових родинах, обов’язково наявні обидва типи, літери яких, поєднані спільними графічними ознаками та конструктивними особливостями. Такою є і шрифтова гарнітура Vinnytsia, що має в собі дві, основні, складові: Seif та Sans.
Шрифт Vinnytsia Serif карбований — він має ледь намічені серифи, які більше виглядають як певні потовщення на кінцівках основних штрихів. Подібне рішення було популярним у Європі в другій половині ХХ ст., але і на українських землях має давню традицію. Подібні серифи ми можемо побачити у кількох українських друкарських шрифтах XVII ст., або у нереалізованому в металі некарбованому шрифті видатного українського художника Василя Хоменка.
Шрифт New City має чітку геометрію, притаманну без карбованим шрифтам ХХ ст. В Україні подібні шрифти вживалися починаючи з 1920-х рр. шрифтовими художниками Львова, Києва, Харкова. У Вінниці не було дуже інтенсивного шрифтового середовища, з визначних дизайнерів, уродженців цього міста, можна пригадати лише ім’я Олега Карпінського, і про спадкоємність у питанні шрифту міста Вінниці, варто говорити трохи в іншому ключі — особливостей літерних накреслень.
Літери шрифту Vinnytsia мають певні родзинки. В першу чергу, варто відзначити букву у, яка апелює до старої кирилівської лігатури ук. Дуже влучним є рішення латинської t, верхівка якої нагадує хрест — елемент, який присутній і у гербі міста. Цікава графіка літери з, що натякає на давню кирилівську z-подібну графему, але тут чомусь відсутній нижній виносний елемент літери, що зменшує динаміку, і затискує цю букву у межах базових ліній.
З іншого боку, введені верхні виносні елементи літер к та ж, які, навпаки, якраз додають динаміки загальному мереживу тексту та покращують його читабельність. Вперше, в українському шрифтарстві, цей прийом використав В. Хоменко у 1960-х рр.
Загалом, шрифт має стильний, сучасний, динамічний характер. Разом з тим, присутня і певна апеляція до історичного спадку. Цю складову, бажано було би виявити ще більше, увівши, наприклад графему N, яка використовувалася у давній кирилиці замість Н. Крім того, це надало би шрифтові ще більш помітний європейський присмак, який у Vinnytsia Sans та Vinnytsia Serif, безумовно, простежується і зараз.»
Вікторія Лопухіна, графічний дизайнер, каліграф, викладач
«Коли я вивчала цей шрифт, я відразу згадала і експерименти панфутуристів (українських футуристів) і написи «фолькльорного характеру» на тих історичних таблицях, які ще лишились в місті у вигляді вирізблених «унціально-готичних» написів на соборах. Так, цей шрифт — це еклектика.
Форми літер незвичні, іноді здається, що мальовані вони і не художником, а звичайною людиною, яка «так бачить» (наприклад хвіст в у).
Цей шрифт — такий собі зріз української історії від середньовіччя до сучасності. Літери живі, вони своїми формами розказують історію цієї землі і це круто. Можна аналізувати, придивлятись і інтерпретувати по-своєму.
Форми літер хоч і нагадують історію, але прагнуть у майбутнє, в літер точно європейський присмак, європейський напрямок.»
Вікторія Грабовська , незалежна шрифтова дизайнерка. Народилася і виросла в Україні, живе і працює в Польщі. Присвячує себе проектам від шрифтового дизайну до досліджень. Її шрифти часто підтримують латиницю і кирилицю. Вікторія співпрацює з такими дизайнерами і шрифтовими студіями, як Darden Studio, Cornel Windlin Studio, Lineto, NORM, Rosetta, Studio Aurèle Sack i Sorkin Type. Вікторія викладає шрифтової дизайн в Художньому університеті в Познані та в School of Form.
«Шрифти — частина візуального ландшафту. Мене давно цікавить, як шрифт стає елементом конкретного простору, як впливає на наше сприйняття місця, пам’ять про нього. Іншими словами, як впливає на тожсамість місця.
Чесно кажучи, для мене шрифт як частина візуальної ідентифікації міста — набагато більш витончений і багатогранний партнер, ніж лого. І до того ж всюдисущий. Думаю, що можна сказати, що шрифт стає голосом міста.
Голос Вінниці буде виразним. Шрифти Vinnytsia Sans i Serif побудовані на сміливих конструкціях букв і створюють індивідуальний образ, що запам’ятовується.
Два компонента, кирилиця і латиниця, не просто стоять поруч, а впливають один на одного. Відчувається, що при створенні проекту вони розвивалися разом. З моєї точки зору, такі проекти в шрифтовій індустрії, насиченої адаптаціями* дуже потрібні і створюють нові напрямки для дизайну обох писемностей. Для мене цей взаємний вплив цікавий не тільки зі шрифтарської точки зору, але і в більш широкому культурному сенсі.
І в контексті тожсамості міста це створює додаткову цінність.
Цікава структура шрифтової сім’ї: Sans та Serif побудовані на подібних конструкціях букв. Зв’язок безсумнівно видно і він формує споріднену асоціацію. Але тим не менше в цих конструкціях антиква і гротеск реалізують себе досить індивідуально. Для візуальної ідентифікації така можливість корисна, як з точки зору образу так і функції. Антиква і гротеск створюють дві інтонації. І можуть працювати як разом, так і окремо — реалізуючи різні завдання.
Характерні конструкції букв вплинуть на запам’ятовуваність шрифту. Але в в широкому спектрі використання, знайдуть застосування і будуть корисні також більш спокійні конструкції букв (а і у), які автор записав в шрифті як альтернативні знаки. У великих масивах тексту їх більш звична форма буде легше читатися, але загальний характер і ритм шрифту буде присутній. Думаю, що стала би в нагоді також більш спокійніша форма Q, особливо в гротеску, і кирилична У.
Гротеск існує в двох насиченостях. Хотілося б, щоб у проекту була можливість розвиватися і з часом у антикви теж з’явилися додаткові накреслення, створюючи можливість побудови більш багатої і функціональної типографійної структури.
*) Адаптація — у даному контексті: додання кирилиці до вже існуючої в шрифті латинської абетки.»
Каково?! От, приємно мати справу з інтелеґентними людьми: зчитують всі нюанси і відтінки. Ще й вміють сказать академічним слогом.
Виходить, єсть в шрифтах і Вінниця, і Україна, і Європа, і щось старе, і щось нове, і растворцевська у в конце концов!))
За шо, собственно, і боролись).
P. S. Я ж, до речі, опосля, за порадою Віки Грабовської, включив і нейтралочку для Yу, Q. А після зауважень Ігора Дудника в альтернейтах з’явились додаткові форми Нн та з.
P. P. S. Шрифти, вроді, обіцяли викласти для вільного скачування й користування. Попожжа. А пока — отут-во можна пограться.
Дякую за увагу. До нових зустрічей!
ЛОНГ ЛІВ ВІННИЦЯ! ЛОНГ ЛІВ БУЛЬДОХОРТ!
Дмитро Растворцев, Вільна Україна.
