Растворцев лонгрідить за український шрифт. Частина 2
<Друкований текст читайте в журналі Telegraph>
Продовження. Початок у попередньому випуску.
Будній день шрифтовика на фрилансі — 2. Замовники вже забрифували нові проєкти, то ж гарував вусики Безьє цілий день. За*бавсь в доску. Спина колом, ж*па болить, льохкій тік. Ліг, туплю. На прокрастініровом ложе лайкаю мемасики.
Показал мужик топор? Згадую про недописаний текст для Телеграфа і тут же:
— Привіт! Як ваші справи? Як просувається робота з текстом?)
Чи можу чекати найближчими днями?
— Так, ще пару днів і присилаю. Вибачайте за затримку. Текст уже набросав нужно тільки причесать.
— Окей, чекаю. Дуже сподіваюсь, що до четверга вам замовники дозволять надіслати…)
— Так.
***
— Чи відображають шрифти нашу українську реальність. Чи резонують з нею?
— Думаю, відображають.
Ну от я слухав Портнікова. Ага, так він каже, що українське суспільство розділене на три приблизно рівні частини. Третина людей підтримують українську державність і самостійність (умовно: армія-мова-віра), третина сповідує антиукраїнські цінності (адиннарот), третім — байдуже (какаяразница). Типографійний екстер- / інтер-’єр — відповідні:
Якось так.
Було б добре, щоб наша реальність залишалась українською. А чим більше в Україні української притаманності, тим менше буде байок про одиннарот. А раз так — тоді й спасати нікого не треба, проблемніше легітимізувати ⛳ окупацію.
Буває, що шрифт з яскраво вираженою етнічною приналежністю і красотілітьой не завжди доречний. Ну, тоді вже понижаєм градус, вмикаєм нормкор, їдем на нейтралочці.
Але якщо какая разница в сенсі якщо різниці нема — використовуй українське. А шо? Здоровіші ж будемо!
Хай потихеньку, крапля за краплею, але (згадав хорошу цитату):
Роби, що можеш
з тим, що маєш
там де ти є!Теодор Рузвельт, 26-й президент США, громадський діяч,
лауреат Нобелівської премії миру.
До речі, гуглив Рузвельта. Ага так, виявляється, Пермію миру дали йому за те, що розрулив наслідки самозатоплення гордого “Варяга”)).
Ага. Сорян, знову відволікся.
***
— Що впливає на українські шрифти більше — глобалізація чи все ж таки зв’язок з корінням? Які є плюси й мінуси?
— На українські шрифти глобалізація впливає і впливала.
Те, що ми називаємо українськими ознаками шрифту, сформувалися також завдяки глобалізації, тільки попередніх хвиль. Раніше центрами цивілізації були Константинополь, Рим. То ж і звідтіля тягнеться тяглість українського шрифтового коріння (устав, півустав, антиква, скоропис). Власне, сама кирилиця — початково це грецький трансліт для запису слов’янських мов. (Ну, там кілька знаків позичили з інших систем, бо у греків не було відповідника.)
Та й ближчі сусіди впливали — Литва, Польща, Росія, Туреччина. Адже з ким поведешся, того й наберешся. Тому стверджувати, що українське шрифтове коріння росте суто з глобуса України — не приходиться. Я, принаймні, не наважуюсь. І свого не цурались, і чужого навчались.
Наразі ситуація суттєво не змінилася. Ото був бум геометричних гротесків. Тепер ждемо второго пришествія (чи якого там?) злих антикв)).
Український шрифт — як борщ. В киплячий первинний бульйон кидаєм картоплю і капусту. Степанович вчора заніс польських грибів. У сусідки виміняла відро моркви на сітку цибулі, у Христофоровича купила помідорів. Пішла на город, насмикала городини. Ага, овочі порізать і томить з олійкою у сковороді (500 ₴)) на повільному вогні. Потім втомлених вкинуть у бульйон і варити ще хвилин 10–15. Зняти з вогню і дати настоятись. Дати настоятись — це важливо! Без настоювання нема тяглості, а, значить, і українськості.
Український шрифт — як борщ.
Дати настоятись — це важливо!
Без настоювання нема тяглості,
а, значить, і українськості.
Плюси й мінуси глобалізації?
➕ Плюси: взаємозамінність, стандартизація, шаблон, комфорт, інста, тік-ток, попа как у Ким.
➖ Мінуси: втрата ідентичності, скорочення розмаїтості, попы как у Ким, шаблон.
В принципі, якась перепона глобалізації закладений у нашій системі писемності, відмінній від пункта А. То ж у пункта Б ще залишається поле для українського маневру.
Але кирилицею користуються не тільки українці. Так що крім глобалізації у нас є ще одна загроза — некоторое царство, некоторое государство ⛳ пользуясь случаем.
А так звані “нейтральні” форми — це і є московський варіант кирилиці. Так, вже звичний (стільки століть окупації), але нав’язаний зовні. Тому вже всередині кирилиці українці й виокремлюють свої особливості, як і болгари, серби, македонці. Вимушені виокремлювати, якщо не какаяразница, якщо не адиннарот.
***
— Розкажіть про вашу дослідницьку колекцію шрифтів.
На що ви звертаєте увагу, коли бачите шрифт?
Які шрифти подобаються вам найбільше?
— Та різні подобаються. Звертаю увагу на як і чому? Як саме зроблено і чому автор вирішив зробити саме так.
Дослідницька колекція — це, мабіть, гучно сказано. Раніше багато фотографував рукодільні шрифти, по́стив у соцмережах. А зараз такого добра стало надто багато. Та й взагалі багато інформації. Стараюсь менше засмічувати інформпростір)).
Митець — колекціонер. Іноді — навіть плюшкін, як оце я)). Поет занотовує рими, письменник записує красиво сказане, композитор фіксує мелодію чи музичний хід, художник шкіцує. Шрифтар збирає зразки, які може використати у подальшій роботі або у її захисті перед замовником.
Авторитетний пруф (настояний борщ) додає впевненості і вагомості.
• Іноді спрацьовує: Все подобається, особливо Растворцевська У!)), присилайте рахунок.
• Іноді не спрацьовує: Міша, з таким font-face денег не дадут.
Штош, вносим правочки)).
***
— Чому може навчитися дизайнер переглядаючи чужі роботи? Як втриматись від підсвідомого наслідування?
— Всьому. Ніяк.
Шрифт — це якась ідея, виражена у стилістиці оформлення букв. Ну, крім букв ще цифри та інші крокозябли. Шрифтарство — це знати що робити (мати ідею, приблизно уявляти модель результату) і знати як робити (мати навички, володіти інструментарієм).
Споглядаючи чужі роботи, аналізуючи візуальні та історичні взаємозв’язки букв та їх елементів, ставлячи собі питання чому зроблено саме так? і намагаючись відповісти на це питання, повторюючи роботу майстра початківець сам стає майстром. Принаймні, може стати.
Якщо говорити про наслідування чужих робіт, варто приділяти увагу ступеню наслідування.
Тут треба глянуть трохи ширше. Людина — це соціальна тварина з великими здібностями і схильністю до наслідування, імітації. (Шрифтар — це теж людина.)
Актуально брови? І я! і мені! Попу как у Ким! Нннада! Оверсайз як у Біллі! Бомба! Сині волоси! Зелені волоси!! Срочно! Фото в осінніх листях! І я! Каліграфія! Да! Каліграфія по кругу!!! ООоооааа!! Спекулятивний дизайн! Вернакулярний дизайн!! І я! і ми! Жииир! Дайте дві! Странні шрифти? Да-да, ми тоже! Всі стають блогерами! Коучами!! А як же я? і я! Локація, мотивація! Ааааа!!!!!1111 Огонь! 🔥 (Шо ж я — хуже других штолі?) Чееееелендж!
Дослідники таку поведінку людини пов’язують з інстинктами виживання. Хрестоматійне всі побігли — і я побіг.
• Якщо побіг, а небезпеки не було — ну, розім’яв сідниці, корисно для здоров’я.
• А не побіг — втрата може бути непоправна:
І ті ж дослідники резюмують: зайва схильність до наслідування веде до конформізму, недостатня — до непрактичності.
От. А в нашій темі дослідження — шрифт. Шрифт — це елемент культури. А культура (відкриваєм словник) — це сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії; історично набутий набір правил усередині соціуму.
Так стереотипно: А — це штани ганста-репера, В — ну, хай вже Кардаш’ян, Г — шибениця, Д — дім, Е — ті ж граблі, О — кільце, П — одвірок, С — місяць, Ш — Слава Україні!, S — як долар. Так роблять всі, це усталено, звично.
• Якщо шрифтар радикально відхилиться від загальноприйнятих норм, його можуть не зрозуміти, а напис не прочитати. Міша, з таким font-face…
• Якщо шрифтар буде надто ретельно наслідувати взірець, він може натрапити на негатив: від несхвальних відгуків до судових позовів. Репутаційні і матеріальні втрати, так би мовити.
То ж для виживання людині (і шрифтарю зокрема) бажано бути десь в золотій середині шкали наслідування-оригінальність.
Зайва схильність до наслідування веде до конформізму,
недостатня — до непрактичності.
То ж бажано бути десь в золотій середині.
Якщо ж стоїть задача втриматись від підсвідомого наслідування, підсвідоме спочатку потрібно перемістити у свідоме.
Як це зробить? Для цього треба лягти на кушетку, хитнути маятник (як варіант: подивитися у очі гіпножабі), зосередитися і згадати, що і звідкіля сп*жжено. І тоді:
• або виправити (втриматись від свідомого наслідування),
• або не виправляти (наслідувати свідомо).
Якось так.
А
там
о-
ле́ееені, о́лені
Небриті і неголені
Дивні створіння
В них з мозгів стирчать коріння…
Ну, за тяглість! 🥃 Ваше здоровля! ❤️
***
13–28 листопада 2020
Дмитро Растворцев,
🇺🇦 Вільна Україна
* * *
Повний текст шукайте в друкованому номері журнала «Телеграф». Мабіть, вже після свят. Слідкуйте за анонсами.
