Шрифтар — це теж людина: розмова із Дмитром Растворцевим
Лонгрід. Скорочено читайте на Bazilik Media.
Текст: Мар’яна Хемій, Дмитро Растворцев.
Його називають геніальним Растворцевим і Великим Растворцевим. Він — найкращий шрифтовий дизайнер України, в якого замовляють шрифти Fedoriv, CREVV, Spiilka, Banda, ISD group, його «голосом» говорить електронна Україна. Дмитро розробляв логотипи для десятка міст, шрифти для Національного художнього музею, «Картинної галереї», Depositphotos. Деякі фрази Дмитра, на кшталт «Шевченко — копірайтер, а Нарбут — артдиректор України» уже стали крилатими.
Нещодавно завершився Книжковий Арсенал, на якому однією з виставок була «Шрифтологія». Кілька плакатів на ній — зі шрифтами Растворцева, поряд — футболка з написом «Sex, Drugs, Rastvor’s Fonts». Bazilik Media поспілкувався з дизайнером про його захоплення шрифтами, першу перемогу на конкурсі та шлях у професію, принципи й улюблені роботи. Розмова відбувалася невимушено, позаду вуличної сцени Арсеналу, у колі інших дизайнерів.
Поки ми спілкувалися, наша компанія змінювалася, із Дмитром віталося багато знайомих із книжкового середовища. Він, беззаперечно, — зірка для тих, хто працює з дизайном і шрифтами. Такий формат нашої розмови мав і інші плюси. Одне з питань стосувалося замовників. І в той самий момент у розмову увірвалась жінка, представниця соціальної ініціативи, із проханням до Дмитра — створити шрифт для мобільного додатку. Так я отримала ще одну відповідь, окрім двох озвучених, — клієнти приходять до нього за рекомендацією.
Перші шрифти
У Радянському Союзі був бідний набір шрифтів. Російська імперія не дуже відрізнялася від Австро-Угорської, усього було вдосталь, багато було й шрифтів. А коли прийшли совєти, держстандарт обмежив набір шрифтів до трьох десятків. Згадую себе: як тільки почав читати, звертав увагу на шрифти. Помічав, що західні книжки набрані іншими — не радянськими — шрифтами, і це було дуже красиво. Уже набагато пізніше я ідентифікував, що то були шрифти Жанона, Баскервіля, Вальбаума.
Тоді не було ксероксів чи телефонів, щоби сфотографувати, і я перемальовував — мені це подобалося.
Після школи вступив у Сумський політех. Присутність на лекціях була обов’язковою, я слухав їх і малював смішні картинки, побудовані на грі слів. Завдяки пораді знайомого мої карикатури надрукували в сумській газеті.
Перша робота
У чужому місті якось треба було жити. Спочатку влаштувався розносити газети, потім рекламним агентом у газеті «Данкор». Як рекламний агент я був ніякий. Раз на тиждень нас збирали, щоби відзвітувати про результати. На нарадах я так само малював, і коли директорка помітила, запросила мене створювати карикатури для їхньої газети. Мені давали проблемну статтю, до неї потрібна була картинка для привернення уваги — інакше ніхто не читатиме. В якийсь момент я зрозумів, що до будь-якого тексту міг зобразити щось смішне. Думаю, це добре для карикатуриста-початківця. Малював гелевою ручкою на ксероксному папері, після віддавав на скан. Мав такий студентський підробіток.
Шрифти в дії
Коли закінчив університет, влаштувався в газеті у штат. Спочатку мені доручили останню сторінку — підбирав і ілюстрував анекдоти і афоризми. Потроху навчився верстати, освоїв комп’ютер. Пробував робити шрифти уже в Corel Draw. Бувало, головний дизайнер сварив мене: «Діма, знову з твоєї публікації злетіли шрифти!» і показував мені свіжий номер з кракозÑ�бламРкракозяблами замість тексту.
Коли команда газети змінилася, став дизайнером, робили редизайн газети, потім сайту. Тоді якраз оновився Guardian — я підглядав, як там у Лондоні, й впроваджував «останні пироги» в Сумах.
Перша перемога
Паралельно займався шрифтами. 2005 року надіслав свої роботи на конкурс кириличного дизайну в Москві. Одна з них, «DR Galushki», стала переможницею. Я відчував, що шрифти — це круто, але в наших палестинах цього не розуміли. Більше впевнившись у спроможності робити шрифти, розсилав у дизайнерські контори емейли з пропозиціями про співпрацю.
Шрифти для Esquire
Тоді ж вийшов перший номер російського Esquire. З погляду шрифтів/типографії (та й висвітлюваних тем, текстів, ілюстрацій) на постсовку це був № 1. Уявіть, журнал міг замовити шрифт для однієї статті! Схоже, справи у видання йшли добре, і артидектори дозволяли собі такі витребеньки. Я написав їм, і мені запропонували створити шрифт. Але зробити було потрібно за три дні. Тоді для мене це був наджорсткий дедлайн, але я впорався. А гонорар був такий, що за ті три дні отримав як за місяць чи два роботи в газеті.
Так і йшлося. Артидектори Esquire — Дмитро Барбанель і Максим Никаноров — «підганяли» мені шрифтові замовлення, рекомендували мене своїм московським колегам.
Гонорари і гонор. Я це люблю. Парам-пам па-паам™). Ну і затребуваність на ринку.
Особливості американського ринку
За порадою українського колеги Андрія Шевченка я почав продавати свої шрифти у роздріб на американському маркетплейсі шрифтів MyFonts. Вже років десять як з пасивним доходом звідтіля. Не мегабабло, але коли приходять роялті — приємно.
До 2014 року у мене майже всі замовлення були з Москви. Але з початком війни я припинив співпрацю з агресором. Спочатку було важкувато. Залогінився на Upwork (американська біржа фрілансерів). Те, що тут я малюю за 100$, там пропонував за 50, а замовники ще торгувалися до 30 — велика конкуренція, а якість замовникам не завжди важлива. Тут в українській дизайнерській спільноті я «богічний» і the best, а у світі загалом — лише один з. Але й на Заході з’явились відносно постійні клієнти, яким важлива якість і які готові за це платити.
Українські замовники
Коли сталася війна, український ринок уже був готовий до шрифтів. Або ті, хто, як і я, орієнтувались на Схід, повернулись на Захід і почали щось робити для тут, серед іншого і бізнес, креатив, дизайн.
Замовляють переважно креативні агенції, оскільки вони розуміють цінність шрифту. Адже шрифт — річ доволі абстрактна.
«А хороші у вас помідори? — Та хороші. — Потрогав, укусив — смачно. Вранці без діареї — значить помідори ок». А щоб розуміти, що таке хороший чи не хороший шрифт (точніше, чи виконує поставлену йому задачу), — потрібно володіти відповідним досвідом. Бізнес уже розуміє, що компанії потрібне лого. А фірмовий шрифт — це серйозне впровадження, яке потребує глибшого розуміння. Типу, зачім платити більше? Але — хоч це може здатися парадоксально — маючи свій власний шрифт велика компанія, заощаджує кошти.
Багато замовлень від Fedoriv, Spiilka, Michurin, C R E VV, Banda, ISD group. Також наразі співпрацюю з Юрком Гуцуляком, Дмитром Булановим, Олегом Білим. Іноді замовляють й індивідуальні клієнти. Більшість моїх шрифтів ексклюзивні, спеціально для. Але є й такі, що продаються в роздріб або розповсюджуються безкоштовно.
Як це робиться
— Привіт! Давно думаємо зробити шрифтець. Хочеться варіативну історію з можливістю регулювання дивацтва. Підкажи, плз, чи зможеш ти за таке взятися і скільки грошей / часу у тебе це займе?
— Привіт! Так, зроблю. Щоб сказати ціну, треба прояснити про дивацтво. Скільки конкретно альтернейтів робимо і наскільки вони мають відхилятися від усталених норм. 一 І куди саме хилить? Місяць точно займе.
— Ок, обговоримо з командою і повернусь. Про дивацтва — або усно, або драфтами.
— Ок.
* * *
— Як твої справи? У мене тут летеринг. Є можливість взяти в роботу?
— Привіт. Та потихеньку. Так, кидай, зроблю.
— Ага. Лого ресторану. Зараз набрано готовим шрифтом. Тут цінна м’якість і округлість символів, можна покрутити характер засічок, трохи пошукати щільність символів (не впевнений, що потрібна моноширинність) — коротше, можна дивитися варіацію на тему, щоб було мило і приємно. Пухляш-добряк.
— Ооок.
* * *
— Привіт, Дмитре! Чи можемо обговорити потенційне замовлення з кирилізації одного нарису декоративного шрифту? Ми ще зараз уточнюємо юридичні моменти, але якщо з правами все ок, добре було б розуміти, які терміни та вартість роботи ти можеш запропонувати. Наразі звертаюся тільки до тебе, тож інформацію прошу залишити між нами, гаразд? Якщо дійде до офіційних оголошень, звичайно ж, сам попрошу тебе розповісти про наш спільний проєкт ;)
— Вітаю. Так, розказуй!
— Українське видання Заґмайстера і Волш «Краса».
— Та ти шо?! Звісно, візьмусь!!! З задоволенням! Стефан же мій любимець!
— Ага, я ж знав, що це робота — саме для тебе!)
Результат VS Бачення клієнта
Здається, у Чихольда, відомого типографа й дослідника шрифта, є чудова фраза: «Пересічним людям абсолютно насрати на шрифти. Тому вони заслуговують на найвитонченішу типографіку». Якщо людині байдуже — дай їй найкраще. Я був вражений таким способом сіяння доброго і взяв цю формулу собі на озброєння.
Мабуть, половину перших хороших варіантів замовлень доводиться переробляти. Стараюсь робити круто зразу. Але у замовника — своя картина світу, свій бекграунд, критерії, які я міг не врахувати. Злюсь, виходжу покурити, щоб заспокоїтись і переробляю. Іноді стає гірше, ніж було. Іноді — не гірше).
Дизайн (і шрифтовий дизайн в т. ч.) — це комунікація. І розробка шрифту на замовлення — це комунікація. А для комунікації потрібні якісь взаємні поступки. Навіть якщо результат праці не кращий, не ідеальний для мене.
Ті ж уже хіти — шрифти для NAMU чи KyivType — я планував зробити більш авангардними і борзими. А в підсумку прийшли до більш спокійних рішень. Добротних, універсальних, але без відвалу башні — в моєму розумінні, звісно. Хех, може завдяки попсовості вони й стали популярними).
Для чого компанії ексклюзивний шрифт
Купити шрифт для власного використання можна й за 30 доларів. А для великої компанії, аби встановити на кожному комп’ютері, використовувати в додатку чи на сайті — це все додаткові кошти. Якщо використовувати шрифт за всіма нормами закону, то вигідніше мати свій ексклюзивний. Щоби не вийшло, як з новими українськими банкнотами. Мало того, що шрифти не мають стосунку до України, так ще й крадені. Добре (насправді, погано), що правовласники махнули рукою: дикуни, що з них взяти.
Співпраця з іншими дизайнерами
З Геннадієм Заречнюком і Лук’яном Турецьким на замовлення компанії Київстар робили шрифт на основі почерку Тараса Шевченка «Kobzar KS». Хлопці малювали кирилицю, а я на її основі — латинку. На той момент для мене це був незвичний досвід. Частіше буває навпаки: спочатку існує латинський шрифт, а потім до неї домальовується кирилка. Намагавсь відчути себе Шевченком, вживався в роль. А врешті виявилося, що шрифт недостатньо контрастний і не схожий на рукопис. Оскільки я остання ланка, довелось переробляти всі букви (потовщувати/потоншувати штрихи), імітуючи натиск пера. Ну, то таке…
Із сестрами Лопухіними робили шрифти для Київстару, Французького інституту, Violity. З Юрком Гуцуляком для канадійської круасанної. Ох, дооовгий був у нас пошуковий етап — багатенько літер переробляли по кілька разів. Але справилися, результат всіх задовільнив.
Іноді буває й таке: — Діма, я намалював букви в ілюстраторі, допоможи зібрати у шрифтовий файл. — Добре.
Улюблений символ
Коли я працював над шрифтом e-Ukraine, придумав український амперсанд. В латиниці є символ & (лігатура ET), що означає сполучник і / та. Тож український відповідник — лігатура ТА.
Але є нюанс: в українській мові сполучники і та та не завжди взаємозамінні. Про це я дізнався, коли робили обкладику для «Краси». Написати Заґмайстер ТА Волш з українським амперсандом не вдалося. (Коректорка видавництва відстояла чистоту мови. Красотіліті не пройшла)).
Улюблена робота
Наразі (сьогодні) подобається мій DR Kruk. Малював його на замовлення, від якого відмовились. Я поки малював — закохався в нього і жаль було кидати недоробленим. А після він отримав відзнаку на міжнародному шрифтовому конкурсі у Японії. Закохався й забувсь — переключився на інші проєкти. А оце тримаю Telegraf.Design, що тільки-но презентували на Арсеналі. А там заголовки й врізки якраз Круком набрано. Охуєть! Який же класнючий шрифт!
Близькі друзі іноді жартують: «Діма, це ж треба так себе хавать від і до!» — Да, — кажу, — кожа як у бога)).
Там, до речі, опублікована й моя остання фундаментальна теоретична праця за український шриф. Там і про артдиректора Нарбута, і про Тяглість і про Красотіліті).
Добре займатись любимою роботою. Думаю, мені пощастило.
