Izhytsa пьіжитса
Інтерв’ю Дмитра Растворцева Радані Ренко в рамках комунікаційної кампанії “Незламні, бо єдині”.
— Чи є в Україні проблема зі шрифтами?
— Думаю, якщо в Україні і є проблеми — то шрифтові не найнагальніші.
В типографійній галині часто проблема не зі шрифтами, а з головами. Не завжди хвата клепки підібрати доречний шрифт та/або його використати.
Тобто: більше проблем з компетентністю. І це не тільки в шрифтах та типографії.
Якщо ж говорити про кількість і різноманітність шрифтів: на одному полюсі — західний ринок з неосяжною безліччю латинських шрифтів. На протилежному — писемності, для яких розроблено один чи два шрифти. Україна — в помірному поясі. Для Атоса це забагато, для графа де Ла Фер це надто мало. А от дʼАртаняненку — десь може й норм).
В будь-якому разі, є попит/запит — є й пропозиція.
*
— А що взагалі відбувалося з українським шрифтом, чому тільки зараз відновлення і про нього багато говорять?
— Війна. Ми й вони. Шукаємо ідентичність. Антитезу до “одиннарот”.
З українським шрифтом відбувалося те ж, що й з українською культурою в цілому. “Изъять! Не пущать! Расстрелять!”
*
— Якщо зараз багато шрифтовиків, то чому ми все ще говоримо про російський шрифт в наших офіційних назвах?
— Шрифтовик робить шрифт. А використовує шрифт в макеті вже графічний дизайнер. Коли бездумно іграєш со шрифтами можна програти).
*
— Як (і чи треба) привчити людей до красивих шрифтів, а не тільки самим Аріалом?
— Звичка формується повтором. Чим частіше людина бачить красиве — тим більше вона до красивого звикає.
Але краса — річ субʼєктивна і контекстна. Для чистоти експерименту можем подивиться на картинки з видачі гугль-пошуку за запитом “красиві шрифти”. Єcть спірні моменти. Так? І від концентрації красивостей трохи паморочиться голова.
Цей текст я пишу Аріалом (він — за замовчуванням в Гугл-документах). У Аріала не бездоганна кирилиця, але по-своєму це красивий шрифт.
Це не значить, що я топлю за тотальне вживання Аріала. Це не значить, що я топлю за тотальну відмову від Аріала. Це значить, що я топлю за доречність вживання шрифтів і адекватність.
Є красота красівая і у неї своє місце. Є краса стриманості, і у неї своє місце. Не забуваймо про це, привчаючи людей до красивих шрифтів.
*
— Що для вас шрифт? От чим важливе графічне зображення букв?
— Повітря. Хліб.
Нюансами.
Запальничка Cricket відрізняється від Bic. Мінералка Buvette з зеленою кришечкою відрізняється від з червоною. Arial відрізняється від Helvetica, а Helvetica від Neue Helvetica.
Шрифт та його букви — елемент культури, мем. Ціле складається з елементів. Культура складається, в тому числі, зі шрифтів.
*
— Ви самі вигадуєте шрифти чи чимось або кимось надихаєтесь? Можливо чимось історичним?
— Людина — частина соціуму, носій культури. А культура — сукупність цінностей, створених людством протягом соєї історії.
Людина не може вигадати щось абсолютно принципово нове. Навіть карколомні ноу-хау — це поєднання вже існуючих на той момент речей / ідей. Вигадати — це по-новому з’єднати старе. Новина — тільки в пропорціях складників.
Це — і в шрифтах:
- З міксу DIN і Helvetica отримали San Francisco.
- Якщо змішати Аріал, Гельветику й акцентувати Хоменком і Кричевським отримаємо e-Ukraine.
- Схрестивши Helvetica, Futura, School Book, Rockwell і Нарбута — маєм KyivType.
*
— Шрифти всюди?
— Для цивілізованої людини — так.
Може, в лісі, на сінокосі, біля річки нема. Але й там, придивившись, можна зустріти “Єлісей + Анжела =♡”, “Не запливати за буйки!”, “Обережно! Міни!”.
Людина не може сприйняти письмовий текст без шрифту.
*
— А яким ви бачите національний шрифт? Бо ось зараз повсюдно користуються “іжицею”. А що б ви могли запропонувати?
— Іжиця — де-факто національний шрифт. Але національний російський, символ русского міра. То ж користуватися Іжицею в Україні — моветон.
До речі, ви ж в курсі, що Izhytsa — шрифт платний? І щоб його використовувати потрібно купувати ліцензію. Або зняти хрестик.
Національним українським я бачу не шрифт, а групу шрифтів.
Існує багато українських страв. Існує багато рецептів борщу. Сотні українських пісень, орнаментів вишивок. На заміну Іжиці міг би бути не один шрифт, а кілька, кільканадцять. Трохи згодом — може й тисячі!
Особисто я наразі можу запропонувати e-Ukraine, KyivType, KyivRegion, NAMU, UAF Memory. Це — безкоштовні шрифти з відчутним відсиланням до української історії.
Також можна підібрати щось з колекції “Шрифти з українським характером“.
Ну й пам’ятати про доцільність. Не в будь-якому контексті доречний стремітєльний карамболь золотих церковно-слов’янських букв.
Якраз група шрифтів, а не один конкретний замість тої ж Іжиці — не набивають оскому і регулюють питомість та читомість.
